Хрещення Господнє

Хрещення Господнє (Богоявлення) (грец. Θεοφάνια - богоявлення) — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. Народні назви свята - Йорда́на (або Ордана), Водохреща.

Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. 

Це третє і завершальне велике свято. 
Після Водохреща розпочинається новий весільний сезон, що триває до Великого посту.

Наступного дня після Водохреща, 20 січня – святкували день Івана Хрестителя (Івана Предтечі).
На Івана Предтечі до роботи ще не приступали, а лише починали готуватися до трудових буднів. Вранці селяни роздавали худобі разом із соломою рештки хліба і солі, що лежали на покуті від "багатої куті", – "аби скотина плідна була". Сіно (солому), яке в період святок в оселі лишалось, ховали під стоги, що, за народним повір'ям, повинно було захистити їх від мишей. Його клали також під квочки, – "щоб курчата велися". Найбільш нетерплячі жінки вносили до хати гребені, мички, елементи ткацького станка, але роботи не починали, – "бо ще гріх". 

Наступного дня починалися вже справжні трудові будні. Жінки і дівчата пряли, ткали, вишивали, чоловіки – молотили, заготовляли дрова, ремонтували і майстрували знаряддя праці і т. п. Хоча весну треба було чекати ще досить довго, але подумки селянин був уже на ниві чи полонині.
 

Після Водохрещ, вважалося, мають слабнути морози.

Коли риба табунами ходить – на рої добре. 
На Водохрещі день теплий – буде хліб темний. 
Якщо пасмурно – хліба буде вдосталь.
Іде лапатий сніг — на врожай.
Якщо пасмурно — хліба буде вдосталь.
Якщо зоряна ніч — вродяться горіхи і ягоди.
Коли на Водохрещі випав повний місяць — бути великій воді.
Удень йде сніг — на врожай гречки: вранці — ранньої, вдень — середньої, а ввечері — для пізньої.
Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.
Під час освячення води йде сніг — добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.